Коротка довідка про діяльність Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків

 

Інститут є одним із старійших науково-дослідних закладів України. Інститут цукрових буряків (із 2011 року – Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України) організовано 1 квітня 1922 року.  В залежності від напрямку науково-дослідної роботи і відомчої підпорядкованості Інститут міняв і свою назву:

  • - 1922-1930 - НІС (Науковий інститут селекції);
  • - 1930-1934 - УНІЦ (Український науково-дослідний інститут цукрової промисловості);
  • - 1934-1945 - ВНДІЦП (Всесоюзний науково-дослідний інститут цукрової промисловості);
  • - 1945-1992 - ВНІЦ (Всесоюзний науково-дослідний інститут цукрових буряків);
  • - 1992-2011 - ІЦБ  УААН (Інститут цукрових буряків);
  • - з 2011      - IБКiЦБ НААН України (Iнститут бioенергетичних культур i цукрових бурякiв).
     

Хронологія розвитку національного буряківництва
і діяльності ІБКіЦБ в історичному аспекті

Характерною особливістю Інституту, як науково-дослідного закладу, на протязі всіх років його функціонування є тісне органічне поєднання науково-теоретичних розробок з практичним втіленням їх у життя – безпосередньо у сільськогосподарське виробництво. Так, вже через сім років після створення інституту, в 1929 році, завдяки виведенню вітчизняних сортів цукрових буряків і організації власного насінництва, Україна повністю звільнилась від імпорту насіння іноземної селекції. В 30-х роках ХХ ст.. були створені високоврожайні тетраплоїдні сорти цукрових буряків, які крім того, відзначались високою цукристістю. В 1930-1934 рр. Інститутом вперше в світі отримано генетичну однонасінну форму цукрових буряків, яка призвела до науково-технічної революції в буряківництві і дозволила повністю механізувати процеси їх вирощування. За ці досягнення в 1960 році групі вчених Інституту були присуджена Ленінська премія.

В період Другої світової війни основний склад науковців інституту був евакуйований до Киргизії, де проводжував науково-дослідні роботи, а, головне, зберіг і розмножив основний генофонд культури, що дозволило відразу після звільнення України і Союзу від нацистської Німеччини в цілому засіяти всі площі цукрових буряків власним вітчизняним насінням.

Післявоєнні роки відзначились активним створенням і впровадженням у виробництво нових зразків бурякової техніки і прогресивних технологічних операцій – посіву на кінцеву густоту, потокового і потоково-перевалочного способів збирання та ін. В 1970 р. завершено комплексну механізацію вирощування і збирання цукрових буряків на базі 12-рядних і 6-рядних машин, що дозволило поряд із іншими заходами збільшити за короткий період виробництво цукрових буряків і цукру в колишньому СРСР на 20 %. Була впроваджена прогресивна система насінництва, в т.ч. вирощування насінників безвисадковим способом на Півдні України. Втілено в життя систему насінництва на ЦМС-основі, а в 1981 р. вперше районовано ЧС-сортолінейний гібрид, що дозволило згодом повністю перейти на гібридну селекцію. На початку 90-х років введено в дію прогресивну селекційну систему «бетаінтеркрос», завдяки якій розширена кількість комбінацій і зконструйовані нові моделі гібридів. Так були створені високопродуктивні гібриди з потенціалом урожайності 70-81 т/га і збору цукру – 12,0-13,8 т/га – «Шевченківський», «Анічка», «Ворскла», «Рамзес», «Кварта», «Булава», «Злука», «Єтюд», «Максим» та інші. Всі вони внесені до Державного Реєстру сортів рослин України.
Із 2011 р. в Державному Реєстрі знаходяться гібриди ІЦБ0801 - ІЦБ0805; ІЦБ0902 - ІЦБ0905 та гібрид  ІЦБ1201. Всі вони врожайно-цукристого напряму, мають високий потенціал продуктивності, ди- і триплоїдного рівня. Крім того, їх компоненти добре відселектовані за стійкістю до основних хвороб. Це гібриди новітнього покоління, їх продуктивність становить до стандарту 108,2-114,1 %.
У 2017 р.  до Реєстру сортів рослин України занесено 5 гібридів цукрових буряків: Кіборг, Айдар, Козак, Герой та Джура, три з яких Айдар, Джура та Герой показали продуктивність, що становить 121,3-128,8% до умовного стандарту. Їх рівень збору цукру у зоні Степу становив 9,7-10,3 т/га.

Завдяки новим гібридам, здійснено розробку і впровадження біоадаптивної технології виробництва і збирання цукрових буряків, яка представляє собою комплекс агротехнічних, екологічних і організаційно-економічних заходів і засобів, спрямованих на максимальне використання біологічного потенціалу даних гібридів в складних кліматичних умовах, збереження навколишнього середовища і одержання екологічно-чистої продукції.

Значна робота фахівцями Інституту проведена з проблем розробки нормативно-правових документів для галузі бурякоцукрового виробництва, зокрема розробки Держстандартів, проектів Законів, концепцій і державних програм розвитку галузі на певні періоди, ціноутворення і т.д. За 1993-2017 рр. розроблено 86 Державних стандартів.

Новітні гібриди і технології, оптимальне розміщення посівів у сприятливих грунтово-кліматичних умовах дозволило стабілізувати галузь після значної кризи 90-х - початку 2000 років, майже вдвічі підняти урожайність та повисити цукристість, повністю забезпечити Україну цукром і розпочати значне відновлення експортного потенціалу. Всього за 1923-2015 рр. Інститутом і його дослідними станціями створено і впроваджено у виробництво 375 сортів і гібридів цукрових і кормових буряків, у т.ч. 146 однонасінних.

Крім селекції буряків в системі Інституту ведеться плідна робота з селекції і насінництва зернових, зернобобових культур і трав. В 1996-2017 рр. створено сортів - 87, в т.ч. зернових культур - 43, зерно-бобових - 11, круп"яних - 13, кормових - 20.

Зараз в Державному Реєстрі сортів рослин для поширення в Україні знаходиться 54 сорти і гібриди 11 культур селекції Інституту.

За успіхи в створенні і впровадженні у виробництво високоврожайних сортів і передової технології Інститут у 1971 р. був нагороджений орденом Леніна, неодноразово одержував перехідні червоні прапори, почесні грамоти, безліч медалей СРСР, ВДНГ, УРСР та України.

З 2011 року Інститут веде активну роботу по створенню сировинної бази вітчизняної біоенергетики. Зокрема, заклав ділянки і ввів в культуру такі біоенергетичні рослини, як міскантус, біоенергетична верба, просо прутоподібне, сорго та інші, вивів 3 сорти міскантусу і 1 сорт проса прутоподібного, обгрунтував концепцію розвитку біоенергетики в Україні, веде широку організаційну роботу із створення вітчизняної бази енергетики.  Інститут співпрацює з даної проблеми з іноземними науковими установами, веде за гранти міжнародну програму Горизонт-2020 «Стале виробництво біомаси на маргінальних землях», видає журнал «Біоенергетика».

В 2013 р. Міністерство аграрної політики і продовольства України за вагомий внесок у розвиток сектора України нагородило Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків золотою медаллю в номінації «За розробку засад використання сировинної бази для розвитку біоенергетики».

В Інституті постійно приділяється велика увага розвитку патентно-ліцензійної роботи. Співробітниками у 1950-2017 рр. одержано 494 свідоцтв і патентів на винаходи.

При Інституті успішно функціонує Спеціалізована вчена рада з захисту дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня доктора і кандидата наук. 

Інститут у важких умовах економічної кризи зберіг свій науковий потенціал, матеріально-технічну базу, веде активну роботу по її зміцненню, однак потребує допомоги держави.

Маючи досить високий науковий рівень співробітників, Інститут успішно співпрацює з  науково-дослідними установами України та приймає активну участь у спільних Програмах з іншими країнами світу.

На сьогодні науково-дослідна робота колективу Інституту і дослідних установ його мережі спрямована на подальше вдосконалення наукового забезпечення галузі аграрного виробництва, плідний розвиток великомасштабної роботи з виробництва біоенергетичної сировини для одержання альтернативного палива в Україні.