Проблеми сільської громади[1]

     «Після відміни кріпацтва громада села Лузної у 1862р. відмовилася сплачувати кошти за землю, яку мав передати їм граф Потоцький, заявивши, що вони за неї уже відпрацювали. За протест царські жандарми побили селян палицями, а деяких відправили до тюрми» - пише у своєму листі до редакції професор, доктор економічних наук, заслужений економіст України, академік НААН, письменник Броніслав Панасюк, якому під час відвідин свого рідного села Лозни пощастило взяти участь у зібранні громади..

     Промайнуло півтора століття, після важких поневірянь земля юридично мов би повернулась у власність членів громади села без оплати. Одначе, ефективне її використання  мізерне, і не тому, що селяни не вміють господарювати, хоча й таке існує, але головне – відсутність сприятливих умов, створених державою. Ось і доводиться й надалі пробиратися крізь хащі неймовірно складних правових, нормативних і соціально-економічних протиріч, які яскраво проглядаються із обговорення досягнутого і перспектив на майбутнє на загальних зборах жителів села Лозна 17 лютого 2016 року.

      На збори зібрались більше 50 осіб громади села, до них завітали поважні офіційні представники: ПрАТ «Зернопродукт МХП» Залевський М.А., Браславський О.В., Фаринюк Ю. М.; депутат Хмільницької районної ради Сидорук С.Ф.; настоятель релігійної громади с. Лозна о. Олександр; представник Національної академії аграрних наук України, академік, письменник Панасюк Б.Я.

     У звіті за 2015р. сільський голова С.П. Якушевська дала розгорнуту і глибоку характеристику соціально-економічного становища територіальної громади, відмітивши і позитивні, і негативні сторони життєдіяльності громади. Хоча позитивні досягнення у неймовірно складних умовах сьогодення і є, але їх дуже мало. А ось невирішених проблем чимало, усі вони катастрофічні для кожного члена громади і села в цілому. – Чи може село пишатися тим, що воно на межі занепаду і зникнення?: у 2015р. померло 12 селян, а народилося тільки троє дітей; у селі, слава Богу, 330 осіб працездатних, а мають роботу у виробничій сфері тільки 23 особи (6,9%) – суцільне безробіття. Звичайно, молодь села не наважується народжувати дітей так як відсутність заробітку не дає змоги не тільки прогодувати малечу, але й неможливо її одягти чи придбати для них іграшку, ціни на які космічні. В такій ситуації невдовзі настане проблема існування школи, яка в минулому була великою і шанованою. Інтелігенція школи мабуть готується до такої ситуації, бо ніякої участі в житті громади села уже не приймає, чого в минулому не бувало.

    Величезна проблема з фінансовими ресурсами, вони мізерні: дещо дає держава; деякі доходи від здачі в оренду землі; власного виробництва немає;  переважна більшість працездатних селян безробітні і не здатні щось допомогти для загалу. Єдине джерело фінансових ресурсів і матеріальної допомоги  громада села одержує від ПрАТ «Зернопродукт МХП», але їх дуже мало і вони не вирішують нагальних задач соціально-економічного розвитку села. Саме тому, як звучало у доповіді сільського голови, запитаннях селян і поясненнях, відсутні будь – які можливості утримувати у задовільному стані дорогу через село «с. Куманівці - с.Сл. Кустовецька», якою рухається безліч вантажного транспорту різних організацій, але коштів ніхто на дорогу не виділяє. Немає коштів не тільки для створення виробничих підприємств, але й для організації закладів побутового призначення.

     Болючим питанням для селян є те, що вони виробляють більшу частину молока в країні, але ті, хто скуповує молоко, диктують монопольні, надзвичайно низькі, ціни на сировину, продаючи продукти переробки за високими роздрібними цінами. В селі Лозна є більше 100 господарств, які утримують 4-8 корів, одержуючи найнижчу ціну за молоко, але купують зерно для комбікормів за ринковими цінами, а сметану, масло, кефір і сир за високими роздрібними цінами.

    На зібранні громади лунали запитання: – коли будуть створені робочі місця в селі чи поблизу, щоб наші діти і онуки  не спивалися  або спасались втечею з села?; – хто і як буде покращувати медичне обслуговування, щоб селяни не вмирали у молоді літа, а село не зникало?; – як селянам захиститись від низьких цін на сировину, яку заготовлювачі скуповують за безцінь (молоко, овочі, худобу, інше). Ставилось безліч інших запитань, які можна вирішити тільки на державному рівні.

     У доповіді сільського голови крім поточних справ громади ставились завдання на перспективу, у тому числі на 2016 р., серед яких вкрай злободенні: створення робочих місць на полях і фермах; покращення соціальних умов, зокрема централізованого медичного обслуговування; допомога районних організацій у можливості мобілізації ресурсів користувачів дорогою «с. Куманівці – с. Сл. Кустовецька» для її покращення, яка зруйнована вщент. Громада села ставить завдання: впроваджувати енергозберігаючі технології у закладах соціальної сфери; бережливо ставитися до зовнішнього середовища, особливо перестати його забруднювати; створити хоча б один заклад для побутового обслуговування селян. 

     В обговоренні доповіді брали участь офіційні представники організацій, які співпрацюють з громадою села, давали рекомендації щодо окремих технологічних, соціально-економічних процесів, відповідали на складні  запитання селян, давали деякі обіцянки.

Важливої уваги громада села і сільський голова надають духовній сфері свого життя. Перш за все треба відмітити, що селяни села Лозна відмовилась від московського патріархату, члени громади стали прихожанами церкви Київського патріархату і особлива роль у цьому належить сільському голові С.П. Якушевській та професорові медицини М.А. Станіславчуку. Громада села Лозна розпочала будівництво Храму Святої Покрови. На зборах з промовою виступив настоятель релігійної громади о. Олександр і закликав присутніх підписати звернення парафіян села Лозна до Вселенського Константинопольського Патріарха Варфоломія про визнання  і благословення автокефальної і помісної української православної церкви Київського патріархату, що було з повагою  вчинено.

Історія і практика підтверджують, що незалежна Українська держава неможлива без села, яке є корінням наповнення духовного і матеріального змісту древньої української нації, де виробляється весь продукт, яким користується народ всієї країни. З потугами, але село, вірніше чимало сіл, ще тримаються, у них є чималий резерв енергії, а тому їхні громади благають не стільки матеріальної, скільки  справедливої уваги до їхніх проблем, бо це не тільки їхні ментальні потреби. У відродженні і загальнолюдському розвитку села закладені інтереси української нації, народу і його держави.

         22 лютого 2016

[1] Життєві обрії. Гагета Хмільницьких райдержадміністрації, районної та міської Рад, трудового колективу редакції. №9,04.03.2016, -с.3