Особиста думка академіка про результати наукових і літературних досліджень
Особиста думка академіка про результати наукових і літературних досліджень
4.1. Про сучасні світові так звані економічні кризи.
Проведені дослідження дають змогу зробити висновок, що в природі і людському суспільстві уже існує чимало прикладів розриву між можливостями природи і непомірними потребами людини, що видно на прикладі зростанні населення на планеті, яке перевищує 7 мільярдів чоловік і наявністю харчів . Розрахунки показують, що межа людського заселення нашої планети уже визначається сучасною можливістю виробництва продукції для харчування, природа нашої планети може прогодувати не більше 7-8 млрд. населення,
На підставі вище наведеного і досліджень нами зроблено висновок, що сучасні світові соціально-економічні потрясіння, є результат не економічних і не фінансових порушень, перевиробництва чи недовиробництва, це є концентрований прояв продовольчої кризи, яка утворилась порушенням рівноваги між можливостями природи (наявності природних ресурсів) і непомірними потребами людини.
Кризові явища розпочались десь після 1996 р., проявляються дотепер майже в усіх країнах, не скоро закінчаться, вони будуть продовжуватись і не зупиняться до того часу, доки не буде повсюди введено правило дотримання рівноваги між можливостями природи і непомірними потребами людини. Визначальною критичною умовою дотримання цієї рівноваги є рівень харчування, який склався на межі ХХ-ХХІ століть - (3850-8846 ккал на добу). Збільшення виробництва харчів стримується: майже відсутністю розширення угідь; невеликими розмірами біосфери (кілька метрів завтовшки в пустелях та десятки метрів у лісах і водних екосистемах).
Людство уже відчуває основи кризових явищ, проявляючи турботу: міжнародні організації розробляють заходи збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, особливо зерна, в країнах, де є ще невеличкі резерви, зокрема в Україні; ООН і деякі уже забороняють використовувати харчові продукти на виробництво біопалива; учені світу, зокрема в Англії, уже розробляють технології виробництва штучного м’яса, не тваринного і рослинного походження. Проте, всі ці намагання не вирішують проблеми досягнення рівноваги між природою і людиною, а можуть нанести більше втрат із-за того, що будемо вирощувати хімічну сільськогосподарську продукцію, харчі перетворяться у хімічні елементи, чого сучасна людина біологічно не переносить. Мабуть і природа турбується порушенням згаданої рівноваги: в останнє десятиліття скорочуються темпи зростання чисельності населення планети і є припущення, на підставі конкретних прикладів, що це відбувається не без участі законів природи, про що буде сказано в іншому місці.
4.2. Про сучасні природні явища.
Під убаюкування синоптиків, які часто помиляються у прогнозах погоди, людство входить в епоху суттєвих кліматичних змін. Вони характерні настанням незвичних природних процесів: дощові зливи на усіх континентах; морози і снігові замети там, де їх ніколи не бачили; температура повітря знижується в Африці і підвищується на півночі планети; зменшується льодове покриття Північного льодовитого океану; в Києві температура влітку уже вища ніж в Криму чи на півдні Італії; в країнах помірного клімату, наприклад в Україні, настали значні коливання денних (+30) і нічних (+10) температур. Після появи нових відкриттів фізиків і реальних природних процесів, деякі наукові постулати потребують перегляду або уточнення. Сучасна людина, недостатньо вивчивши природу і її закони, тепер стоїть перед ще більш невідомим майбутнім.
Людство, учені намагаються хоча б окреслити основні фактори тих природних процесів, які відбуваються в сучасний період на планеті, вигойдуючи своє майбутнє. Фундаментальні знання про природу потрібні людині уже не для цікавості і дискусій, а заради виживання. Дозволю собі припустити існування трьох основних фундаментальних факторів того, що тепер відбувається у природі:перший фактор - незалежний від людини; другий – повністю залежний; третій фактор – взаємодія законів Всесвіту, променів Сонця і внутрішнього тепла планети Земля. Якщо перший і другий фактори визначають перспективи клімату для континентів і конкретних країн, то третій – перспективи для всієї планети Земля в цілому.
Перший фактор, це настання певного етапу. на великому часовому просторі, зміщення полюсів, коли північний полюс стає південним і навпаки. Одним із підтверджень цього, доказаного фізиками, є те, що одночасно північний магнітний полюс стає південним і навпаки. В період настання певного етапу грандіозного перетворення, в кожній країні, на кожному континенті поступово відбуватимуться зміни клімату, суттєвих змін зазнаватиме рослинний і тваринний світ, який повністю залежить від природи. В такій ситуації людина щось змінити, або на щось вплинути суттєво не здатна: вона може тільки пристосовуватись; змінити житлові умови; виводити нові рослини і тварини; відійти віз звичних умов життя і змінювати свою життєдіяльність.
Перспективи кліматичних змін будуть суттєво помітні в країнах: країни, які в даний час розташовані у північній півкулі, ближче до Північного полюса, який з часом стане Південним, наприклад Україна, Білорусь і частина країн Європи, можливо будуть наближатись до більш теплого клімату. Країни, які тепер розташовані у південній кулі, ближче до Південного полюса, який з часом стане Північним, будуть наближатися до помірного клімату, який був, скажімо в Україні, до першої половини ХХІ століття.
Другий фактор. Він стосується руйнування озонового шару, який регулює надходження сонячних променів на нашу планету. Невпинне зростання викидів забруднених газів погіршує щільність і товщу озонового шару, який вбирає 13% сонячної радіації із 20%, майже повністю вбирає ультрафіолетові промені, згубні для всього живого, захищає життя на Землі. На власному досвіді переконуємось про посилення сонячних променів , які несуть все більше сонячної радіації. Все це, а також інші фактори, викликають дощові зливи, коливання денних і нічних температур, і багато іншого. Тут людина може зробити багато, а саме, відмовитись від спалювання великої кількості хімічних речовин в промисловості, припинити виробництво і використання багато інших речовин, згубних для зовнішнього середовища, а в сільському господарстві перейти на вирощування виключно органічної продукції. Подібне здійснити важко, але це вимога природи, а вона невблаганна, адже вразі невиконання вимоги – людина потерпить поразку. Якщо людина не бажає загинути разом з усім живим, вона зобов’язана припинити руйнування озонового шару, вирішуючи цю проблему самостійно.
Третій фактор. Враховуючи, що перший фактор, який вписаний в загальні закони Всесвіту, змінює лише температуру на окремих ділянках поверхні Землі, не впливаючи на внутрішній стан планети Земля в цілому, а також абстрагуючись від другої причини, яка впливає на динаміку температури повітря на планеті, але вона штучна і не є складовою загальних законів ні Сонячної системи, ні Всесвіту, дозволю собі зробити наступний висновок щодо третього фактору.
В кінцевому підсумку температура на планеті Земля, без врахування зміщення полюсів, формується Сонцем, яке нагріває планету на +12 градусів і внутрішнє тепло самої планети, яке становить +5 градусів. Енергія, що формує внутрішнє тепло планети зменшується, сонячні промені скорочуватимуться із-за двох причин: Сонце не вічне і це визнають фізики; крім того, прискорене розширення планет сонячної системи, відповідно до останніх досліджень фізиків, планета Земля буде поступово віддалятись ві Сонця.. Як результат планету Земля в цілому очікує зниження температур (похолодання), а не підвищення (потепління). Це буде стосуватися навіть тих країн, які в процесі зміщення полюсів перейдуть у теплу півкулю планети, зокрема Україна, Білорусь і інші країни Європи.
4.3. Про сучасне повідомлення «Прогноз погоди».
Людство і кожна людина збентежені постійними незвичними природними процесами, які в останні роки почастішали. Не дивно, що кожна людина уважно прислуховується до повідомлень українського Гідрометеоцентру. Такими повідомленнями цікавляться і в урядових установах, де приймаються поточні та перспективні рішення. Тому інформація про погоду і інші повідомлення подібного роду мають бути обґрунтованими і вірними задля прийняти населенням і урядом вірних рішень.
На моє переконання інформація Гідрометеоцентру. про погоду потребує удосконалення з методологічної і практичної сторони. Наприклад, майже усі десять днів серпня 2013р. вранці повідомляється, що на 6-ту годину температура повітря становила +18 - +19 градусів, а денна становитиме до +30 - +32 градусів. В той же час на околиці міста Києва (20 км. від центру столиці) в ті ж таки дні серпня температура на 6-ту годину становила лише +10 градусів, а на 15 годину +30 градусів. Отже, якщо за даними Гідрометеоцентру перепад нічних ы денних температур становить в межах +10 - +12 градусів, то фактично (на околиці міста) перепад становить +20 градусів, що є суттєвою відмінністю для користувачів інформацією.
Методологічна помилка офіційної інформації про погоду полягає в тому, що температура вимірюється в місті, де будівлі і інші споруди, нагріті сонячними променями, утримують високу температурі впродовж нічних годин. Для населення країни, законодавчої і виконавчої влади бажано знати ту температуру повітря, яка не корегується теплотою будівель великого міста. Найкраще подавати температуру повітря, яка є на околиці міста і вранці, і вдень, підкреслюючи «на околиці міста». Подібне бажано запровадити в усіх областях країни.
4.4. Український Клондайк
Роздуми в дорозі до Євросоюзу
Про виробництво зерна в Україні
і його використання.
Експорт зерна є великою рікою, яка помелом виносить основні фінансові ресурси з країни. Неупереджені розрахунки показують, що коли врахувати вироблену сировину, її переробку і продукцію кінцевого споживання, то сільське господарство за своєю дохідністю перевищує нафтову та газову сфери економіки.
В усі часи серед основних видів продукції сільського господарства зернові культури приносили найвищу рентабельність, що допомагало підтримувати низькорентабельні та збиткові виробництва. Хтось навіть підрахував, що все зерно має йти на експорт, залишатись тільки 20% для річної потреби держави в зерні, що за валовим збором у 2012р. становило б 11 млн. тонн. Але це тільки потреби для хлібо-кондитерської галузі, - а де концентровані корми для тваринництва, для інших цілей? Лихоманка високої дохідності зерна охопила транснаціональних шукачів наживи, що шкідливо для країни.
Саме вони вивели Україну на одне із провідних місць серед світових експортерів зерна (США, Австралія, Канада, країни ЄС, Росія, Індія, Аргентина, Казахстан, Україна), що відрадно, але це страшенно дорого з мізерною ефективністю для національної економіки. В 2012р. із 56,7 млн. т зерна його експорт з високою рентабельністю становив: 6,5 млн. т. пшениці (23%); 13 млн. т. кукурудзи (53-75%); 2,6 млн. т. ячменю (10%).
Перш за все відмітимо, що, експортуючи високорентабельну зернову продукцію, залишаємо не тільки низькорентабельні або збиткові види продукції галузі рослинництва, а також тваринництво без фінансової підтримки. Більше того, іноземні держави, закуповуючи наше зерно використовують його як на корми так і на виробництво біопалива, особливо кукурудзу. Оправданим є використовувати експортуючи зерно в середині країни, крім виробництва кормів, також і на біопаливо, щоб знизити залежність від імпорту енергоресурсів.
Друге, експортуючи зерно як сировину, а не одержані за її допомогою кінцеві продукти, наприклад високоякісні м’ясні і молочні продукти, яйця та інші види продукції, країна втрачає величезні фінансові ресурси. Концентруючи увагу на зерно, як сировину для експорту, транснаціональні компанії не приділяють жодної уваги розвитку тваринництва, необхідності будівництва комбікормових заводів, яких було в країні чимало, але вони повністю зруйновані.
В 2012р. експорт зерна (пшениця, кукурудза, ячмінь) склав приблизно 22,6 млн. тонн. Якби хоча б 20 млн. т. зерна використати не для експорту, а для виробництва м’яса, то країна і аграрна економіка одержали б чимало позитивних результатів: збільшиться одержання власних, а не завезених м’ясних продуктів для потреб населення; зросте зайнятість населення у сільській місцевості; відновляться робочі місця на комбікормових заводах, у торгівлі та інших виробництвах; підвищаться доходи у сфері аграрного виробництва; поповниться Державний та місцеві бюджети і Пенсійний фонд.
Для підтвердження висловленого наведемо деякі узагальнюючі розрахунки.
1. Експортуючи зерно (20 млн. т) вітчизняні та транснаціональні компанії одержують згідно з розрахунками 4844 млн. доларів, що при середній рентабельності забезпечує їм 1904 млн. дол. прибутку. Зазначимо, що з цього прибутку для вітчизняних компанії припадає лише третина (640 млн. дол..).
2.Вразі переробки зерна на корми можна було б одержати 1828571 т. готового м’яса для продажі в роздрібній торгівлі. При умові його продажі за ціною 45 грн. за кг. виручка для виробників складала б 10033,4 млн. дол. Якщо застосувати тільки ту рентабельність, що і для зернових, відправлених на експорт, то прибуток становитиме приблизно 4013,3 млн. дол. Таким чином, реалізуючи зерно за кордон, замість виробництва продуктів тваринництва, країна втрачає 2109,2 млн. дол.. (4013,3 – 1904,0), а в цілому для країни ця втрата ще вища – 3373,3 млн. дол.. (4013,3 – 640,0).
3. Як правило крупні господарства і компанії реалізують м'ясо не в сирому вигляді за ринковою ціною (45 грн./кг), а в переробленому виді, готової продукції для споживання, із-за чого ціна зростає приблизно у три рази (90-100 грн./кг). Про це можемо пересвідчитися, коли поглянемо на ціни завезених до нас із-за кордону м’ясних і молочних продуктів, одержаних на згодовуванні тваринам українського зерна.
Одна тонна м’ясних продуктів в такому разі буде реалізована за роздрібною ціною готової продукції (12,2 тис. дол./т). Одержані м’ясні продукти 1462897 т (1828571 т. х 0,8) дадуть виручку 17847,3 млн. дол. (1462897т. х 12,2 тис. дол./т). В результаті можемо зробити висновок, що в даному випадку загальні втрати для держави становлять 17207,3 млн. дол.. (17843,3млн. дол. – 640,0 млн. дол.) Якщо застосувати тільки рентабельність, яка складається для зернових, відправлених на експорт (приблизно 40%), то прибуток становитиме приблизно 6888,3 млн. дол.
4. Коли ж врахувати, що до Зведеного бюджету країни спрямовується приблизно 30% створеної доданої вартості (ВВП), то з втрачених доходів від неефективного використання зерна (6888,3 млн. дол.) бюджет країни недоодержує 16945,2 млн. грн., що становить 4,9%% його дохідної частини (346,1 млрд. грн..) за 2012 рік.
5. Розрахунки показують, що в середньому в сучасних умовах один працівник виробляє в рік 6,5-7,0 т. м’яса. Отже, для виробництва м’яса із зерна, що відправляється на експорт (1828571т. м’яса) буде надана робота 261,2 тис жителів сільської місцевості (в даний час в тваринництві країни працює 147,8 тис. осіб). Таким чином відбудеться суттєве збільшення робочих місць, що значно покращить соціальне і економічне становище в сільській місцевості, зросте суттєве поповнення місцевих і держаного бюджетів.
6. Надзвичайно важливим є ще й те, що додаткова чисельність робітників лише у тваринництві (261,2тис.осіб), здійснюватиме із своєї зарплати (5844169,4 тис. грн..) внески до Пенсійного фонду (в межах 3,1%), приблизно 171,2 ман. грн., який дотується з Державного бюджету, що рівнозначно збільшенню дохідної частини бюджету.
7. Таким чином, спрямування зерна не на експорт, як сировину, а на виробничі потреби в середині країни, готуючи для експорту готові харчові продукти, буде додатково одержано: 1828571 т. м’яса; 1694,2 млн. грн., додаткових доходів до державного бюджету:(4,9%); 261,2 тис додаткових робочих місць для жителів сільської місцевості;171,2 млн. грн.. відрахувань до Пенсійного фонду; буде вирішено ряд соціально-економічних проблем у сільській місцевості.
Крім того, розвиток тваринництва сприятиме: розширенню кормового клину, як важливого фактора виробництва кормів і запровадження сівозмін; збільшення виробництва гною для можливого розширення площ як під цукрові буряки так і виробництва якісних органічних сільськогосподарських продуктів, без гною їх виростити неможливо.
8. Теорія економічної науки попереджає усіх підприємливих людей матеріального виробництва, що кожне виробництво, кожна галузь (наприклад сільське господарство), держава, які торгують своєю продукцією у вигляді сировини – завжди малоефективні, збиткові і слабі в усіх сферах діяльності.
4.5. Наука і влада
Роздуми про академічну науку
Про аграрну науку
в нових умовах
Відроджується і перебудовується країна, сформовано новий уряд народної довіри, який, на мою думку, потребує допомоги науки.
Справедливим є скасування конкурсу НААН на заміщення вакансій дійсних членів НААН, але збори, які були призначені для цієї мети, було б доцільним перенести на більш ранній час, наприклад, першу декаду березня 2014 р., що відповідає сучасним вимогам прискореного вирішення задач.
На зборах, крім планових питань функціонування Академії, було б доцільним обговорити і прийняти рішення щодо проблем в АПК з тим, щоб новий уряд довідався про думку вчених аграріїв, - де проблеми в аграрній країні і як їх вирішувати?. Ці проблеми мають окреслити і обгрунтувати члени Президії НААН та відповідні науково-дослідні установи.
До проблем, на мою думку, варто включити також: а/ пропозиції науки про збереження зруйнованого села – колиски української нації; б/ можливого відношення нової влади до крупних агрохолдингів, які руйнують державу, аграрну галузь, соціальну сферу села заради наживи; в/ проблеми захисту українських грунтів від зниження їхньої природної якості та продажі навічно іноземним державам і окремим особам; г/ розвитку тваринництва, яке загинуло внаслідок проведених аграрних реформ, відсутності кормів та втрати випасів; д/ доцільність, з погляду науки, продажі на зовнішньому ринку сировини, зокрема зернових, яким пишаються агрохолдинги, із-за чого держава втрачає фінансові ресурси, корми, робочі місця і інше; є/ перспективи і можливості практичного розширення органічного землеробства, яке широко впроваджується в Європі; ж/ інші проблеми в АПК, пояснення до яких потребує новий уряд.
Очікування, в сучасних складних умовах для народу і держави, – найгірший сценарій для аграрної науки, кожного вченого.
4.6.
В. о. Президента НААН
академіку Я. М. Гадзало
Про імідж і довіру влади
до Національної академії
аграрних наук України
Шановний Ярославе Михайловичу!
За останні два роки, періоду Євромайдану і війни з Росією, імідж Національної академії аграрних наук України знизився до найнижчого рівня як у науковому, так і інтелектуальному рівні. Непоодинокі факти, відмічені у пресі і серед народу, коли інтелект деяких членів керівних органів Академії знизився до рівня, який викликає у більшості членів Академії сором дивитися людям у вічі. Вагомі наукові досягнення вчених НААН розкрадаються або нехтуються, бізнес віддає перевагу іноземним, навіть менш цінним технологіям.
Щоб виправдати державні витрати на утримання Президії академії і виплату стипендій членам Академії на тлі розкраденого минулою владою багатства країни і спустошеного державного бюджету, підтвердити належний науковий та інтелектуальний рівень членів Академії, вкрай необхідно провести загальні збори Академії, розглянути і прийняти ряд важливих рішень. На загальні збори слід запросити тільки членів Академії і пресу (без працівників Президії, почесних та іноземних членів НААН, членів відділень за посадою), крім того, не слід виносити будь-які наукові доповіді. Очікування добра не принесе ні державі, ні науці, ні членам НААН. Серед рішень щодо наведення порядку і оздоровлення морального стану в Академії, крім тих, які внесе додатково Президія Академії, мають бути наступні.
1. На загальних зборах доцільно заслухати тих членів Академії, які нанесли матеріальної і моральної шкоди Академії та державі (привласнення землі, захоплення Президії, використання озброєних найманців для застосування фізичної сили до інших членів Академії з метою захвату управління в Академії, обман і підтасовка у наукових результатах для одержання вчених ступенів і звань, а також інші негативи, які до них ставлять громадські організації). В матеріалах зборів подати листи – пояснення відомих двох керівників Академії з метою обговорення їх та оцінки.
На основі обговорення, члени Академії таємним голосуванням мають винести своє рішення щодо членства в Академії осіб, які скомпрометували себе. Про їх юридичну відповідальність будуть судити відповідні органи, бо це справа не наукова.
2. Вченим найвищого рівня в державі треба проявити державне розуміння сучасної соціально-економічної і політичної ситуації, визнавши, що держава з обкраденою економікою не здатна утримувати п’ять відокремлених Академій. Погодити з урядом і визначитись офіційно на зборах, що для аграрної країни вигідніше мати окрему Академію аграрних наук. Вразі, коли Уряд прийме рішення про доцільність мати в країні лише одну Академію, то бажано прийняти академічне рішення, яке б попередило будь-які негативні результати.
3. В суспільстві, серед вчених вітчизняних Академій, у пресі негативно оцінюється практика, коли членами Академії ставали кандидати наук, тобто люди, які є тільки кандидатами в науку, уже добрались до наукового Олімпу. Цьому феномену в Академії також слід дати належну оцінку, що зчистити пляму з Академії.
4.7. Академіку – секретарю НААН Відділення рослинництва, академіку О.О. Іващенку
Пропозиції відповідно до
рішення наради про альтернативні
джерела енергії (18.07.14)
І. Перспективне бачення розвитку альтернативних джерел енергії.
а/ В Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН закінчується розробка пілотної програми «Розробити та впровадити високоефективні технології вирощування та переробки біоенергетичних культур на біопаливо та його використання». Програма виконуватиметься вченими: Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН; Інституту продовольчих ресурсів НААН; Вінницького національного аграрного університету. В рамках Всеукраїнського консорціуму передбачається дослідити і впровадити технологію вирощування, виробництва і використання трьох видів палива: тверде, рідке і біогаз.
б/ Програма буде виконуватися на прикладі трьох районів Вінницької області: тверде паливо – Барський, Липовецький, Калинівський, Вінницький райони; рідке паливо і біогаз (сировина - цукрові буряки) – Гайсинський район; рідке паливо і біогаз (сировина – кукурудза, ріпак, соя) – Ямпільський, Жмеринський, Муровано_Куриловецький райони.
в/ Особливість пілотної програми – поєднання науки, освіти, виробництва та бізнесу. В навчальних програмах Вінницького національного аграрного університету студентам подаються теоретичні і практичні основи технологій вирощування і переробки біоенергетичних культур виробництва та використання біоетанолу, біодизелю та біогазу, а також формування ринку сировини та біопалив в Україні. Базою для практичного використання палив є підприємства різної потужності, багатоповерхові та індивідуальні житлові будинки, школи, лабораторії, інститути та університети
г/ В програмі визначені шляхи та механізми, а також необхідна нормативно-правова база вирощування сировини для виробництва твердих і рідких біопалив та біогазу. Важливим аспектом програми є державне сприяння науковим та освітнім установам у зміцнені матеріально-тнхнічної бази для наукових досліджень в розвитку стратегічно важливої галузі економіки альтернативних джерел енергії на сучасному етапі української державності.
ІІ. Відновлення важливого біоенергетичного ресурсу України – цукрових буряків.
В Україні цукрові буряки є важливим ресурсом одержання харчових продуктів, рідкого біопалива та біогазу. В умовах кризи джерел енергії країни Європи (Німеччина, Франція, інші) не скорочують, а розширюють площі посіву цієї важливої культури. В Україні ж, навпаки, після 1991р. площі під цукровими буряками скоротились більше як у 5 разів, більшість цукрових заводів зруйновані.
Відсутність в країні достатнього природного газу та сучасна політика Уряду щодо збільшення альтернативних джерел енергії вимагають повернення до розширення площ посівів цукрових буряків, реконструкції заводів для переробки цієї сировини для забезпечення внутрішніх потреб і зовнішнього ринку у цукрі, а також для виробництва біоетанолу та біогазу
В Інституті біоенергетичних культур та цукрових буряків НААН закінчується наукове дослідження про зародження бурякоцукрового виробництва в Україні з часів початку ХІХ ст., де наведені приклади впливу цієї галузі на економіку і її ефективність, зростання доходів до бюджету, збільшення робочих місць, вирішення багатьох соціальних проблем, відродження знищеного села. Для сучасних Агрохолдингів та інших бізнесових аграрників наводяться приклади благородної діяльності видатних наших діячів бурякоцукрового виробництва славного минулого – Терещенків, Симиренків, Бобринських, Харитоненків, Бродських.
Головний науковий співробітник
ІБЕК і ЦБ, академік НААН, професор Б.Я. Панасюк
19.07.2014
4.8. Матеріали Конференції у Вінницькому національному аграрному університеті, 17-18.10 2014
Пілотна програма
альтернативні джерела енергії
на Вінниччині
академік НААН Б.Я Панасюк
Людство ввійшло в епоху складних умов життєдіяльності, характерними ознаками яких є щонайменше дві: перша, суттєві кліматичні зміни в цілому на планеті Земля, окремих континентів і країн; друга, окреслення меж рівноваги можливостей природи і потреб людини. В контексті тематики даної конференції я зупинюсь на деяких особливостях і параметрах другої ознаки сучасної епохи – рівновага між людиною і природою, деякими теоретичними висновками з цієї проблеми та напрямками практичних рішень у цій сфері людської діяльності.
З теоретичної точки зору, за моїми розрахунками, в контексті вчення В. Вернадського17 , земельні ресурси планети Земля можуть забезпечити харчами, у відповідності до сучасних норм, чисельність людства приблизно в межах 7,5-8,0 млрд. чоловік18 . А як свідчать прогнозні розрахунки величина людської цивілізації планети Земля у 7,6-8,7 млрд. чоловік буде досягнута уже в період 2010-2020років19 . Звідси виходить, що чисельність людства, яка може бути забезпечена достатніми харчами, майже настала і ця межа уже дає відчутні прояви.
17 В. Н. Вернадский. Размышление натуралиста./ научная мысль, как планетарное явление/. «Наука», М., 1977, - С. 98-99
18 // Вісник аграрної науки. №9, 2013, -С.75-80
19 «Курьер ЮНЕСКО», июнь 1974
На мою думку сучасні кризи, які розпочались десь з 1997р. в усіх країнах планети є не результатом порушення фінансово – кредитних чи торгово-економічних відносин, а це лише початок проявів порушення рівноваги між можливостями природи і необмеженими потребами людини. Ці кризи, як ми бачимо торкаються своїм крилом як невеликих країн Африки і Азії, так і крупних країн Європи, Північної Америки та Азії. Особливість таких кризових явищ у тому, що вони уже довгий час не припиняються, а крім того, вони будуть постійними до того часу, доки людство не припинить порушення рівноваги між можливостями природи і потребами людини. – Як це буде здійснено? – дотепер ще не усе відомо, але така вимога природи існує, вона неминуча, і до її виконання слід завчасно готуватись.
Звичайно, перш за все необхідно ощадливо, ефективно і раціонально використовувати земельні ресурси, які невпинно зменшуються, а також бережливо ставитися до вирощених врожаїв. Більшість країн світу здебільшого повністю використали природні ресурси родючості своїх земель, особливо після того, як значну частину одержаних сільськогосподарських продуктів стали використовувати для виробництва енергоресурсів, що спонукає їх все більше вдаватись до застосування хімічних та інших не природних засобів підвищення урожайності, щоб забезпечити як потреби в харчах так і в біоенергетичних ресурсах.
В сучасний період цієї новітньої епохи, в Україні ще існує ряд позитивних, звичайно й немало негативних ознак, які слід враховувати за для ведення ефективної суспільної життєдіяльності. Перш за все в країні існують достатні резерви для виробництва рослинницької і тваринницької продукції, які можуть забезпечити харчами значно більшу чисельність населення ніж його проживає в країні. Отже, Україна спроможна забезпечити харчами як внутрішні так і зовнішні потреби для участі у нормалізації рівноваги між можливостями природи і потребами людини на світовому рівні.
Поряд з цим, існують і негативні ознаки, які полягають в тому, що в Україні відсутні достатні власні природні енергоресурси, ми лише частково забезпечуємо потреби власними енергоресурсами із-за чого близько 65% викопних енергоносіїв імпортується. Тепер ситуація ще й погіршилась війною Росії проти України, відключенням постачання газу та зрадницької руйнації вугільної промисловості на Сході України. В цей складний період наша країна об’єктивно зобов’язана частину ресурсів землі використати для вирощування біоенергетичних культур і виробництва з них енергоресурсів, які до цього часу в країні майже не вироблялись і не використовувались.
Розробники програми усвідомлюють ті перепони, які стоятимуть перед реалізацією пілотного проекту, адже у багатьох областях на близько 200 вітчизняних підприємствах виробляється чимало твердого палива (гранул), для чого здебільшого використовувались не тирса, щипа, солома, соняшникова лузга, а знищувались ліси і лісосмуги у досить бідно залісненій країні. Прикро ще й те, що у погоні за прибутками переважна більшість (90,8%) твердого палива відправлялась на зовнішній ринок. Теперішня криза з добувними енергоресурсами виявила ряд проблем на державному рівні, на які дотепер майже не зверталось уваги: лісової сировини для виробництва твердого палива не стало; зерно, як сировина для виробництва кормів, також вивозиться за кордон; в країні майже знищено тваринництво; солома ж, як ресурс виробництва органічного добрива, спалюється на полях; відсутнє державне визначення непридатних земель для вирощування сільськогосподарських культур, які б стали базою вирощування біоенергетичних культур. У декілька разів скорочено площі під цукровими буряками, у стільки ж разів зменшено кількість цукрових заводів, більшість з них зруйновані, а створені крупні агрохолдінги забули про існування сівозмін і земля виснажується. В такій ситуації широко і комплексно розвернути виробництво біоенергоресурсів практично неможливо, але проблему слід досліджувати, навчати підростаюче покоління, щоб накреслювати шляхи виходу з кризи та приймати участь у відновлені рівноваги між можливостями природи і потребами людини.
В сучасний складний період влада надзвичайно зацікавлена в посилені досліджень і практичної реалізації джерел альтернативної енергії, щоб не бути залежними, найперше, від російської агресії, а тому розробляються і реалізуються загальнодержавні програми виробництва альтернативних джерел енергії, зокрема в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, Вінницькому національному аграрному університеті, Інституті продовольчих ресурсів НААН та інших. З теоретичної точки зору для конкретизації важливих загальнодержавних програм доцільно розробляти більш конкретні пілотні програми, які даватимуть практичні орієнтири щодо використання тих чи інших технологій виробництва та використання альтернативних джерел енергії на державному рівні.
У цьому контексті я зупинюсь на пілотній програмі з альтернативних джерел енергії, яку передбачається реалізувати в районах Вінницької області, яка має назву «Розробити і впровадити високоефективні технології вирощування біоенергетичних культур, їх переробку на біопаливо та його використання». Тобто, йдеться про комплексне дослідження та вивчення шляхів вирощування біоенергетичних культур, їхню переробку, одержання біопалива та його використання. Програма виконуватиметься вченими: Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН; Інституту продовольчих ресурсів НААН; Вінницького національного аграрного університету.
У сфері твердого палива передбачається розробити високоефективну технологію вирощування і переробки біомаси енергетичних культур, а також відходів сільськогосподарського виробництва методом зволоженого пресування і торрифікації для отримання твердих видів біопалива з високою теплотворною здатністю та використання їх для потреб споживачів. Програму виробництва твердого палива намічено виконувати у Барському, Липовецькому, Калинівському і Вінницькому районах. Основною сировиною для твердого палива можуть стати: багаторічна трав’яниста рослина міскантус (Miscánthus), енергетична верба, стебла кукурудзи та інші рослини.
У сфері рідкого та газоподібного палива передбачається створити комплексну технологію інтегрованого виробництва цукру, біоетанолу та біогазу в умовах цукрового заводу та заводу з переробки кукурудзи, сорго та інших культур. В проекті обґрунтовується доцільність:
а/ будівництва біоетанольної установки на території цукрового заводу та використання його технічних мереж для виробництва біоетанолу з меляси та напівпродуктів цукрового виробництва, а також безпосередньо з цукрових коренеплодів. При цьому щорічно наперед визначатиметься кількість коренеплодів, які будуть використані для виробництва цукру та біоетанолу, а це залежатиме від попиту на кожну продукцію та потужності механізмів переробки;
б/ обладнання спиртового заводу одним із видів установок для проведення дегідратації (зневоднення) спирту етилового, серед яких: азеотропна ректифікація; первапорація (випаровування через мембрану); проходження через молекулярні сита. Крім того, пропонується придбати для заводу з переробки кукурудзи: прес для виробництва кукурудзяної олії із зародків; біодизельну установку для виробництва біодизелю. На подібних заводах буде обґрунтована доцільність збудувати біогазову установку для утилізації відходів спиртового бродіння.
Програму щодо рідкого біопаливо і біогазу передбачається виконувати: сировина (цукрові буряки) – Гайсинський район; сировина (кукурудза, ріпак і соя) – Ямпільський, Жмеринський, Муровано_Куриловецький райони.
У сфері інших, уже традиційних, джерел енергії передбачається вивчити можливість використання енергії вітру та води. В минулому наші пращури вміли користуватися дарами природи для своєї життєдіяльності. В 1888р. тільки у Вінницькому повіті працювало 20 вітряних млинів з яких три знаходилися у моєму рідному селі Лозна, в селі був ще й паровий млин, що задовольняло у значній мірі потреби життєдіяльності селян. Крім того, на той час у Вінницькому повіті працювало ще й 117 водяних млинів, які тепер майже не використовуються20 , наприклад на річці Снивода, неподалік від села Уланів, є достатньо води, але млин стоїть зруйнований, можливо очікує свого використання.
20 А. Крылов. Населенные места Подольской губернии. Кам.-Под., Типогр. Подольского Губ.Правления, 1905г.
У цій сфері традиційних джерел енергії буде зроблена спроба також обґрунтувати доцільність розробки та можливість використання бурого вугілля Вінниччини для виробництва твердого палива у вигляді брикетів та штучного бензину, отриманого гідруванням бурого вугілля, як це практикувалось в Німеччині у її складні періоди. За попередніми даними такі родовища є у Літинському, Хмільницькому та Гайсинському районах.
Реалізація проблем вирощування сировини, її переробки та використання біопалив на районному рівні сприятиме формуванню бази для практичного використання палив на місцевих підприємствах різної потужності, багатоповерхових та індивідуальних житлових будинках, школах, лабораторіях, інститутах та університетах. Крім того, на місцевому рівні в аграрній країні кооперація та інтеграція в межах сільської територіальної громади дасть змогу більш ефективно використовувати сільськогосподарський потенціал, а в даному випадку ще й вирішити проблему енергозабезпечення через налагодження виробництва біопалива.
Сфера біопалив у нашій країні нова, вона тільки розпочинає розвиватись, адже дотепер у структурі енергоспоживання використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії становить лише 2%, що є найнижчим показником серед європейських країн. У світі уже існує чимало технологій виробництва твердого і рідкого біопалива та біогазу, але перш ніж використовувати у широкому масштабі усієї країни їх треба випробувати до нашої дійсності, виявити найбільш ефективні технології і лише після цього пропонувати для широкого використання. Тому основна ціль пропонованої пілотної програми з альтернативних джерел енергії полягає в тому, щоб безпосередньо на місцях, на конкретному полі та підприємстві перевіряти ефективність певних технологій вирощування біоенергетичної сировини, її переробки та використання, навчити студентів і в кінцевому підсумку рекомендувати для використання в усій країні на державному рівні. Звертаючи увагу на важливі функції пілотної програми з альтернативних джерел енергії варто підкреслити щонайменше дві її особливості:
Перша особливість характерна тим, що в ній поєднується наука, освіта, виробництво та бізнес. Програма формується не тільки на теоретичних висновках, а здебільшого на конкретних розробках наукових установ та навчальних програмах університетів. Зокрема, в навчальних програмах Вінницького національного аграрного університету студентам уже подаються теоретичні і практичні основи технологій вирощування і переробки біоенергетичних культур виробництва та використання біоетанолу, біодизелю та біогазу, а також формування ринку сировини та біопалив в Україні. В Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН уже розроблені і продовжують досліджуватись теоретичні і практичні технології вирощування біоенергетичних культур. В Інституті продовольчих ресурсів НААН розроблені технології, які удосконалюються щодо виробництва рідкого біопалива. Звичайно, додатково потребується залучати до співпраці науковців і практичних спеціалістів щодо використання біопалива у сфері матеріального виробництва та житлово-комунального господарства.
Друга особливість програми полягає в її комплексному вирішені проблем альтернативних джерел енергії. Для того, щоб одержати рідке біопаливо треба виростити сировину, її переробити і після цього використати готову продукцію. У нашій реальній дійсності цими складовими займаються розмежовані установи і підприємства: одні розробляють технологію вирощування сировини; інші досліджують її переробку і пропонують виробництву певні технології; ще інші розробляють машини і механізми для переробки; деякі розробляють технологію використання одержаних видів палива. Пропонована пілотна програма передбачає об’єднання усіх процесів одержання біопалива на одній, окремо взятій території, де комплексно вирішуватиметься виробництво сировини, її переробка та використання біопалива.
В програмі визначені існуючі технології та механізми для виробництва сировини, її переробки, одержання біопалива та його використання, подається також нормативно-правова база для комплексного вирішення завдань виробництва та використання твердих і рідких біопалив та біогазу.
Важливим аспектом програми є залучення до сприяння науковим та освітнім установам у їхній праці зі сторони держави, зокрема обласних та районних органів управління. Звичайно, програма має бути узгоджена з адміністрацією кожного району і кожного підприємства, де буде пропонуватись її виконання так як без узгодження та належного сприяння, особливо у складних умовах сучасності, виконання програми майже неможливе.
Хочу озвучити прізвища вчених, які приймали і прийматимуть надалі участь у розробці пілотної програми та її реалізації щодо альтернативних джерел енергії на Вінниччині: Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН – Б.Я Панасюк, А.В. Фурса, О.М. Ганженко, М.Я. Гументик; Вінницький національний аграрний університет – О.В. Климчук, О.П. Скорук, Т.І. Чорнопищук, В. І. Яцковський; Інститут продовольчих ресурсів НААН – С.Т. Олійничук.